Особливості навчання учнів з тяжкими порушеннями мовлення на другому © Свиридович І., Яковенко С., Летецька Н. етапі загальної середньої освіти.

Анотація

На сучасному етапі становлення освітньої парадигми в Республіці Білорусь ідеї інтегрованого навчання дітей з тяжкими порушеннями мовлення є найбільш актуальними. Учні цієї групи досить різноманітні за своїми пізнавальними можливостями і мовленнєвими відхиленнями. Загальний недорозвиток мовлення, який спостерігається у дітей з тяжкими мовленнєвими порушеннями, накладає свій відбиток на всю їхню психічну структуру і призводить до відставання в пізнавальній сфері, становленні особистісних якостей, обмеженні інтелектуальної активності і самостійності. Розширення практики інтегрованого навчання, а в подальшому – інклюзивної освіти, актуалізує завдання підготовки майбутніх педагогів до роботи в нових професійних умовах.

Стаття присвячена пошуку шляхів вирішення проблеми активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів з тяжкими порушеннями мовлення на другому ступені загальної середньої освіти. Розвиток особистості цієї групи учнів розглядається як основний критерій ефективного навчального процесу. Ставиться акцент, що навчальна діяльність є провідним фактором розвитку і виховання учнів у випадку, якщо вона є цілісною визначеною системою. Відмічається, що на сьогодні в рамках компетентісного підходу до навчання фізики, як і інших предметів, вже недостатньо включення в зміст уроків запитань академічного, наукового спрямування. Необхідно, щоб педагог ставив перед дітьми реальні проблеми, які відповідають безпосередньо їхнім інтересам і оточуючій дійсності. А головне – щоб ці проблеми були для них особистісно значущими. Результати оволодіння учнями з тяжкими порушеннями мовлення доступними і життєво важливими компетенціями повинні оцінюватись і контролюватись як не менш важливі, а ніж академічні досягнення.

Розглядаються методичні умови (адаптація навчального матеріалу з урахуванням особливостей розвитку учнів, організація індивідуального і диференційованого підходу, алгоритмізація діяльності під час роботи над тією чи іншою темою, зв’язок теми, яка вивчається, з реальними життєвими ситуація тощо) і особливості корекційно-розвивальної роботи педагогів у процесі засвоєння понять при вивченні предметів фізико-математичного циклу. При цьому учні виступають одночасно як об’єкти і суб’єкти навчальної діяльності, від яких залежить кінцевий результат навчання – якість знань і рівень розвитку особистісних якостей.