Актуальні питання корекційної освіти (педагогічні науки)

Теоретико-методологічні основи процесу виховання дітей з порушеннями зору

2025-07-01T21:18:35+00:00

Стаття присвячена розкриттю сутності та особливостей виховного процесу в спеціальних школах для дітей з порушеннями зору. У статті наголошується на тому, що тифлопедагогіка як наука про розвиток особистості при порушеннях зору різного рівня та якісних своєрідностях, зберігаючи загальну спрямованість на всебічний розвиток людини, спрямована на врахування в цьому процесі необхідності корекції як психологічних особливостей розвитку дітей, так і поведінкових особливостей, пов’язаних з ними, шляхом вироблення компенсаторних механізмів.

Цілеспрямоване корекційно-компенсаторне виховання є частиною широкого за спрямованістю та змістом процесу формування особистості, який враховує попередній життєвий досвід дитини, можливості сімейного виховання, розвиток позитивних рис і корекцію негативних, що могли виникнути через обмежене або викривлене зорове сприймання. Підкреслюється важливість підготовки дітей з порушеннями зору до життя в середовищі зрячих, включаючи вміння адекватно поводитися в суспільстві.

Аналізуються теоретичні основи виховання в тифлопедагогіці, визначаються об'єкт, предмет та суб'єкти виховної діяльності, а також загальна мета виховання.

У статті детально розглядаються конкретні цілі та завдання виховання дітей з порушеннями зору в плані особливостей їх соціалізації, включаючи формування самосвідомості, світогляду, культури, розвитку здібностей, формування гуманістичної моралі, виховання компетентності, залучення до культури. Окремо виділяються специфічні завдання тифлопедагогіки, такі як попередження виникнення негативних особистісних якостей, вторинні відхилення у розвитку, корекція недоліків, зумовлених неправильним сімейним вихованням, та вироблення компенсаторних пристосувань.

Аналізуються методи виховного впливу, підкреслюється, що в тифлопедагогіці використовуються загальнопедагогічні методи, але з урахуванням корекційної спрямованості та впливу порушення зору. Розглядаються специфічні закономірності виховного процесу для дітей з порушеннями зору.

Окреслено характеристики виховного процесу в спеціальних закладах та основні напрямки корекції в процесі виховання дітей з порушеннями зору. Описується послідовність етапів виховного процесу та специфіка їхнього проходження дітьми з порушеннями зору.

Упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні учнів з фізичними порушеннями: аналіз практик та уподобань вчителів

2025-07-01T21:47:25+00:00

Інформаційно-комунікаційні технології сьогодні відіграють все більш важливу роль в освітньому процесі. Сучасні цифрові інструменти та технології створюють нові можливості для підвищення доступності навчального контенту, індивідуалізації навчання та ефективнішого залучення учнів до навчальної діяльності. Такі технології, як інтерактивні дошки, спеціалізоване програмне забезпечення, цифрові підручники або комунікаційні додатки, дозволяють учням працювати у власному темпі, використовувати візуальну та аудіальну підтримку і, таким чином, зменшують бар'єри, які в іншому випадку могли б обмежити їхній доступ до освіти. Важливість інформаційно-комунікаційних технологій також очевидна в контексті інклюзивної освіти, яка наголошує на рівних можливостях та активній участі кожної дитини, незалежно від її стану здоров'я чи соціальних вад. У цьому контексті інформаційно-комунікаційні технології є не лише технічним інструментом, а й педагогічним ресурсом, який допомагає подолати відмінності та сприяє створенню більш справедливого та інклюзивного освітнього середовища. Ця тема є надзвичайно актуальною та важливою у світлі сучасних тенденцій в освіті, які рухаються в напрямку діджиталізації, персоналізованого навчання та підвищення якості освіти для всіх учнів. Однак ефективне використання інформаційно-комунікаційних технологій вимагає не лише належного технічного оснащення шкіл, а й систематичного підвищення кваліфікації вчителів, доступу до якісного освітнього програмного забезпечення та методичної підтримки для інтеграції цих технологій у повсякденну практику викладання. Стаття присвячена аналізу впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчальний процес учнів з обмеженими фізичними можливостями в системі шкільної освіти Словаччини. Опитування проводилося у формі анкетування, метою якого було з'ясувати технічне оснащення шкіл ІКТ, типи інтерактивних засобів, що використовуються, напрями та форми навчання, що підтримуються ІКТ, освітні програми та програмне забезпечення, що використовуються, а також час, необхідний вчителям для підготовки дидактичних матеріалів.

Дослідження стану партнерської взаємодії вчителів інклюзивних класів з учнями з особливими освітніми потребами

2025-07-07T18:53:53+00:00

У зв’язку із впровадженням Концепції Нової української школи набуває актуальності проблема партнерської взаємодії вчителів інклюзивних класів з учнями з особливими освітніми потребами. На підставі аналізу наукових публікацій з’ясовано, що ефективній партнерській взаємодії педагогів загальноосвітньої підготовки (вчителів початкових класів та вчителів предметів) з учнями з особливими освітніми потребами перешкоджає низка чинників, обумовлених психофізичними особливостями дітей, недостатнім рівнем інклюзивної компетентності педагогів та негативними соціальними стереотипами щодо осіб з порушеннями психофізичного розвитку. У статті описано результати анкетування вчителів інклюзивних класів та спостереження за їхньою взаємодією з учнями з особливими освітніми потребами, які застосовували з метою вивчення стану партнерської взаємодії між зазначеними суб’єктами освітнього процесу. З’ясовано, що більше половини вчителів оцінюють рівень партнерської взаємодії з учнями з особливими освітніми потребами як середній та відчувають в процесі цієї взаємодії суттєві труднощі. Виявлено, що третина опитаних має низький рівень готовності та байдуже або негативне ставлення до взаємодії з учнями з особливими освітніми потребами. Результати спостереження засвідчили, що у більшості інклюзивних класів учнів з особливими освітніми потребами лише час від часу залучають до виконання простих доручень; в окремих класах їм не дають жодних доручень та не залучають до групових форм роботи. Узагальнені результати дослідження засвідчили недостатній рівень партнерської взаємодії вчителів інклюзивних класів з учнями з особливими освітніми потребами. Позитивним моментом є те, що більшість вчителів намагаються враховувати індивідуальні особливості учнів в освітньому процесі, проте їм бракує обізнаності про психофізичні особливості дітей та навичок конструктивної взаємодії з ними.У зв’язку із впровадженням Концепції Нової української школи набуває актуальності проблема партнерської взаємодії вчителів інклюзивних класів з учнями з особливими освітніми потребами. На підставі аналізу наукових публікацій з’ясовано, що ефективній партнерській взаємодії педагогів загальноосвітньої підготовки (вчителів початкових класів та вчителів предметів) з учнями з особливими освітніми потребами перешкоджає низка чинників, обумовлених психофізичними особливостями дітей, недостатнім рівнем інклюзивної компетентності педагогів та негативними соціальними стереотипами щодо осіб з порушеннями психофізичного розвитку. У статті описано результати анкетування вчителів інклюзивних класів та спостереження за їхньою взаємодією з учнями з особливими освітніми потребами, які застосовували з метою вивчення стану партнерської взаємодії між зазначеними суб’єктами освітнього процесу. З’ясовано, що більше половини вчителів оцінюють рівень партнерської взаємодії з учнями з особливими освітніми потребами як середній та відчувають в процесі цієї взаємодії суттєві труднощі. Виявлено, що третина опитаних має низький рівень готовності та байдуже або негативне ставлення до взаємодії з учнями з особливими освітніми потребами. Результати спостереження засвідчили, що у більшості інклюзивних класів учнів з особливими освітніми потребами лише час від часу залучають до виконання простих доручень; в окремих класах їм не дають жодних доручень та не залучають до групових форм роботи. Узагальнені результати дослідження засвідчили недостатній рівень партнерської взаємодії вчителів інклюзивних класів з учнями з особливими освітніми потребами. Позитивним моментом є те, що більшість вчителів намагаються враховувати індивідуальні особливості учнів в освітньому процесі, проте їм бракує обізнаності про психофізичні особливості дітей та навичок конструктивної взаємодії з ними.

Формування природничих уявлень та понять у молодших школярів з порушеннями мовлення на уроках «я досліджую світ»

2025-07-07T19:37:01+00:00

У статті розглядаються особливості формування природничих уявлень і понять у молодших школярів із порушеннями мовлення під час вивчення предмета «Я досліджую світ». Було запропоновано етапи формування природничих понять в учнів із порушеннями мовлення, які включають: мотиваційно-текстову підготовку до засвоєння природничих уявлень і понять; організацію чуттєвого пізнання ознак та властивостей предметів або явищ, формування або актуалізацію наявних уявлень; стимулювання розумової діяльності для виокремлення істотних ознак; узагальнення отриманої інформації, вербалізацію суті об’єкта і закріплення його відповідним терміном; включення нового поняття до системи вже засвоєних природничих знань. Проведено дослідження рівня засвоєння природничих знань у дітей молодшого шкільного віку, зокрема рівня розуміння ними основних понять та уявлень про природу – як у дітей із мовленнєвими порушеннями, так і з типовим розвитком. За результатами дослідження виявлено, що високий рівень сформованості природничих понять спостерігається у 55,7% учнів із порушеннями мовлення: ці діти визначають та можуть проаналізувати майже всі об'єкти та їх характерні ознаки. У 33,3% школярів з порушеннями мовлення виявлено середній рівень – вони змогли назвати лише окремі ознаки та частини об'єктів, допускали певні помилки, які виправляли з допомогою педагога. Низький рівень сформованості природничих уявлень та понять спостерігається у 11% школярів з порушеннями мовлення: учні допускали суттєві помилки у визначенні понять або об’єктів, не виправляли їх навіть за підтримки педагога. Встановлено, що успішне засвоєння природничих понять у таких учнів потребує використання спеціальних методичних прийомів, зокрема: відновлення базових знань з різних джерел, встановлення зв’язків між новим і раніше вивченим матеріалом; визначення причинно-наслідкових зв’язків між ознаками одного поняття та іншими елементами знань; логіко-змістове узгодження уявлень і понять; структурування та інтеграція понять у нову систему; систематизація інформації у вигляді схем і таблиць; планова характеристика об'єктів; узагальнення знань, що дає змогу учням формулювати обґрунтовані висновки.

Інтегративні підходи застосування ігрових технологій в корекційній роботі з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення

2025-07-29T19:18:01+00:00

Анотація. В статті розглядається аналіз глибоко вивчення різних підходів та специфіки застосування ігрових технологій у загальній та розвитковій роботі з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення. Основним напрямком актуальності дослідження окресленої проблеми визначається щорічне збільшення дітей з різноманітними порушеннями розвитку, в тому числі і тяжкими порушеннями мовлення. Все це ускладнюється наявним воєнним станом, що сприяє появі додаткових патологічних проявів та нашарувань.

Не зважаючи на велику кількість окреслених в спеціальній літературі основ різних підходів з урахуванням усіх порушених сфер дітей з особливими освітніми потребами, а саме, з тяжким порушеннями мовлення, визначається необхідність вивчення нових модифікованих підходів. Особливості діагностики і комплексної роботи з дітьми з зазначеними порушеннями розвитку все більше окреслюють труднощі виявлення патологічних проявів, варіативність різних форм та прийомів корекційно-логопедичного впливу, що не завжди узгоджуються з очікуваними результатами прогнозованої динаміки розвитку.

Обґрунтовується значущість впровадження спеціальних інтегративних підходів застосування ігрових технологій за чітким алгоритмом розвитку кожної сфери дитини. Саме впровадження цікавих ігрових технологій корекційно-розвиткової роботи з дітьми з тяжким порушеннями із застосуванням інтегративних підходів дає можливість активізувати компенсаторні процеси та стимулювати розвиток когнітивної, психічної, психологічної, мовленнєвої, емоційної сфер.

Цифровізація навчального процесу дітей з порушеннями слуху і мовлення

2025-07-31T10:19:38+00:00

Анотація. У статті наведено SWOD-аналіз використання цифрових засобів навчання у спеціальній школі. Дослідження проводилося в 2024 році у Березівській спеціальній школі для дітей зі зниженим слухом (Житомирська область). Метою дослідження було виявлення сильних і слабких сторін цифровізації освітнього процесу. Опитування проведено з таких питань: досвід використання цифрових засобів, готовність вчителів, спектр цифрових засобів, вплив цифрових засобів на якість навчання і виховання, розвиток учнів, переваги застосування цифрових засобів, роль цифрових засобів у корекційній роботі. Результати показали, що 90% респондентів уже мають досвід роботи з цифровими засобами понад 5-ти років, при цьому 96,7% вважають себе готовими до використання цифрових засобів. Забезпеченість навчальних приміщень школи цифровими засобами відносно висока – 83.4%. Позитивний вплив на всіх суб’єктів освітнього процесу очевидний – 93,4% відповідей респондентів. Спостереження та SWOD-аналіз результатів дали можливість визначити сильні та слабкі сторони, потенційні можливості та ризики. До сильних сторін віднесено: високий рівень теоретичних знань та практичний досвід учителів, розуміння вчителями значущості цифровізації освіти, підвищена активність вчителів природничих предметів, рівень забезпеченості цифровими засобами, використання цифрових засобів, зокрема, Інтернет-ресурсів в ході всіх форм навчання та корекції психофізичних порушень, цифровізація освіти позитивно впливає як на загальний розвиток дітей так і на результати навчальної діяльності. Серед слабких сторін є недостатня кількість навчально-методичної літератури, потреба в системному поліпшенні підвищення цифрової компетентності вчителів. SWOD-аналіз також висвітлив потенційні можливості цифровізації освітнього процесу школи, які в майбутньому доцільно використати та загрози, які треба враховувати в роботі педагогів. Результати дослідження переконливо свідчать, що кількість сильних позицій (76,5%) значно перевищує число слабких позицій (23,5%). Це формує в цілому позитивне враження щодо стану цифровізації освітнього середовища спеціальної школи, яка функціонує у сільській місцевості.

Формування навичок альтернативної комунікації у дітей дошкільного віку із розладами спектру аутизму

2025-07-31T15:26:48+00:00

Анотація. У статті розкрито теоретичні та практичні аспекти формування навичок альтернативної комунікації (АК) у дітей дошкільного віку з розладами спектра аутизму (РСА). Обґрунтовано актуальність впровадження альтернативної та додаткової комунікації як одного з ключових засобів розвитку комунікативних можливостей у дітей, які мають значні порушення вербальної мови або взагалі не володіють нею. Особливу увагу приділено визначенню ролі альтернативної комунікації в контексті інклюзивної освіти та забезпечення права кожної дитини на повноцінне спілкування, що передбачено чинним законодавством України. У дослідженні проаналізовано різні види АК, зокрема невербальні системи (жестова мова, піктограми, картки PECS), технічні та електронні засоби (мовні генератори, планшети з програмами комунікації), їхні можливості та доцільність використання залежно від рівня мовленнєвого розвитку дитини. Представлено практичні приклади впровадження методів альтернативної комунікації у корекційно-розвиткову роботу з дітьми дошкільного віку з РСА. Виокремлено ключові умови ефективного формування альтернативної комунікації: міждисциплінарну взаємодію психологів і педагогів, індивідуальний підхід, поступове навчання навичкам використання засобів АК у повсякденному житті.

На основі аналізу наукових джерел і результатів практичного досвіду констатовано, що формування навичок альтернативної комунікації є не лише важливою складовою розвитку дітей з аутизмом, а й необхідною умовою їхньої соціалізації, інтеграції у дитячі колективи та забезпечення психологічного благополуччя.

Особливості формування прогностичної діяльності у молодших школярів з інтелектуальними порушеннями

2025-07-31T15:55:38+00:00

Анотація. У статті описано результати вивчення проблеми формування прогностичної діяльності у молодших школярів з інтелектуальними порушеннями. Дослідження було спрямоване на пошук найбільш оптимальних засобів формування прогностичної діяльності у молодших школярів з інтелектуальними порушеннями. Прогностична діяльність пов’язана із аналізом і передбаченням можливих наслідків подій, можливістю встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, ставити мету і досягати кінцевого результату, планувати етапи на шляху до досягнення мети. Прогностична діяльність відіграє вирішальну роль для успішної навчальної діяльності, оскільки допомагає передбачити можливий результат навчання і, відповідно, здійснювати підбір необхідних засобів для його досягнення. Разом з тим, у молодших школярів з порушеннями інтелектуального розвитку присутній низький рівень розвитку прогностичної діяльності, учні не здатні прогнозувати події, передбачати результати подій та планувати майбутнє. Тому існує необхідність у складання програми, плануванні етапів та підборі засобів формування прогностичної діяльності у молодших школярів з інтелектуальними порушеннями.

Одним із таких засобів формування прогностичної діяльності є образотворче мистецтво. Молодші школярі мають специфіку образотворчої діяльності через збіднену уяву, недорозвиток мисленнєвих операцій, недоліки зорового сприймання. Тому образотворчі засоби для цієї категорії дітей потрібно підбирати залежно від рівня розвитку їх інтелекту і можливості зрозуміти інструкцію. Такі учні під час виконання образотворчих завдань потребують постійної допомоги і підказки педагога, багаторазове повторення інструкції, наочні приклади з життєвих ситуацій. Для формування прогностичної діяльності у молодших школярів з інтелектуальними порушенням на уроках образотворчого мистецтва рекомендуємо застосовувати ділові ігри та вправи, що передбачають прогнозування майбутнього результату.

Психічний дизонтогенез у осіб із вродженою розщілиною губи та піднебіння

2025-08-11T17:38:36+00:00

Анотація. У статті розглядається проблема психічного дизонтогенезу осіб із вродженою розщілиною губи та піднебіння. У дослідженні використано узагальнені результати вивчення основних компонентів (довільна регуляція: моторна активність, психічні процеси та функції, емоції і поведінка) психічного розвитку осіб із вродженими орофаціальними розщілинами верхньої губи та піднебіння у віковому діапазоні від народження до вісімнадцяти років в Україні. Це дало змогу визначити варіанти психічного дизонтогенезу та простежити взаємозв’язок між мовленнєвим дефектом і особливостями психічного розвитку.

Результати комплексного дослідження психомовленнєвого розвитку дітей різних вікових категорій із вродженою розщілиною губи та піднебіння засвідчили, що на сучасному етапі є недостатнім і неефективним розглядати таких дітей як однорідну групу з певною нозологією, до якої можуть бути застосовані стандартні педагогічні підходи та односпрямовані логопедичні методики. Адже вони становлять поліморфну категорію як у клінічному, так і в логопсихологічному аспектах та характеризуються багатоваріантними поєднаннями порушень різних функціональних систем.

Доведено, що діти з порушеннями центральної організації функціональних систем демонструють значно складніші механізми, які лежать в основі мовленнєвої діяльності, ніж вважалося раніше. У них не лише формується підсистема функціональної системи мовлення і мови (семіотичний, програмний, інтерпретаційний та регуляторний компоненти), але й виникають глибокі розлади розвитку основних елементів психічного функціонування. До цього належать: довільна регуляція моторної активності, когнітивні процеси та функції, емоційно-поведінкові реакції. Як наслідок, спостерігається зниження когнітивних можливостей, обмеження емоційно-особистісного розвитку та ускладнення процесів соціальної адаптації.

Первинний дефект цих дітей — недорозвинення або ушкодження підсистем функціональної системи мовлення і мови — за відсутності спеціальних корекційних заходів спричиняє низку вторинних і навіть третинних відхилень: недорозвинення усіх структурних компонентів мовлення; обмеженість сенсорних, часових та просторових уявлень; недорозвинення мнемічних процесів; недостатню орієнтацію та концентрацію довільної уваги, а також зниження рівня сформованості розумових операцій.

Цифрові помічники у спеціальній освіті: Огляд корисних онлайн-сервісів Для вчителів-логопедів і майбутніх фахівців

2025-08-11T18:05:16+00:00

Анотація. Наукову розробку присвячено аналізу трансформаційного впливу інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на процес реалізації сучасної спеціальної освіти, зокрема у критично важливій сфері логопедичної допомоги особам із особливими освітніми потребами. У статті обґрунтовується нагальна потреба в забезпеченні безперервної та високоякісної логопедичної підтримки, особливо в умовах зростаючої нестабільності та необхідності швидкого переходу до дистанційних і змішаних форм навчання, що вимагає від вчителя-логопеда володіння інноваційними цифровими інструментами.

Автором проведено всебічний аналіз оновлених функціональних можливостей провідних систем управління навчанням (LMS), таких як Moodle, Google Classroom, Microsoft 365 Education, Prometheus, а також різноманітних універсальних онлайн-сервісів, включаючи «Всеосвіту», Canva, «Розумники SMART KIDS», Wordwall та LearningApps, станом на квітень 2025 року. Детально розглянуто розширені можливості для інклюзивного навчання, покращені інструменти для персоналізації навчального контенту та посилені функції для оптимізації діагностики та корекції мовлення.

Дослідження демонструє значний потенціал цих цифрових платформ для створення інтерактивного навчального середовища, забезпечення персоналізованих навчальних траєкторій, ефективної комунікації між усіма учасниками освітнього процесу та систематичного моніторингу прогресу учнів. Висновки роботи акцентують увагу на представленому технологічному потенціалі, що розширює можливості вчителів-логопедів та здобувачів освіти спеціальності А 6 Спеціальна освіта (Логопедія) для надання більш дієвих, гнучких і доступних корекційних інтервенцій, є фундаментальним для підвищення якості логопедичної допомоги та всебічного формування професійної цифрової компетентності та необхідний для успішної роботи в сучасному освітньому просторі.

Використання дидактичних ігор в екологічному вихованні дошкільників з порушеннями інтелектуального розвитку

2025-08-12T08:06:21+00:00

Анотація. У представленій статті висвітлюються підсумки аналізу ефективності впровадження дидактичних ігор у процес екологічного виховання дітей дошкільного віку, які мають порушення інтелектуального розвитку. Основна увага приділяється аспекту формування динамічних уявлень про навколишнє природне середовище як невід’ємного компоненту процесу екологічного виховання. Ці уявлення спрямовані на поступове розширення меж дитячого світосприйняття та розвиток екологічної свідомості. Залучення дітей до процесу пізнання природи є важливим чинником, який сприяє становленню цілісного бачення світу, наповненого екологічними та природоохоронними цінностями. Завдяки цьому діти починають усвідомлювати свою роль як активної частини природного середовища. Такий підхід дозволяє розвивати почуття відповідальності за стан довкілля, оцінювати наслідки як власних дій, так і поведінки інших людей відносно природи. У дошкільному віці закладаються основи для опанування знань про взаємозв’язки у природі, що дозволяє відображати об’єктивні закономірності реального світу. Водночас ефективність цього процесу залежить від урахування специфіки мислення дітей у даному віковому періоді.

Дидактичні ігри створюють оптимальні умови для активної взаємодії дошкільників із предметно-просторовим середовищем через участь у сюжетних або ситуаційних ігрових завданнях із використанням конкретних об’єктів. Такі ігри забезпечують дітям не тільки новий практичний досвід, але й можливість емоційного залучення, що стимулює розумову діяльність. Це особливо актуально для дітей з порушенням інтелектуального розвитку, які мають обмежений арсенал практичних дій із предметами та недостатньо сформовані можливості для абстрагування та узагальнення. Для них важливо забезпечити багаторазове повторення навчальних операцій у різноманітних контекстах, що сприяє кращому засвоєнню способів орієнтування у навколишньому середовищі. Дидактичні ігри пропонують зручний формат для таких повторів завдяки багатому варіативному матеріалу, який водночас підтримує позитивну емоційну реакцію на навчальні завдання.

Особливого значення набуває формування "системи динамічних уявлень". Ця концепція не обмежується лише сукупністю окремих зорових або смислових образів об’єктів чи явищ. Її сутність полягає у створенні логічно упорядкованої структури образів, що відтворює послідовність змін станів об’єкта чи явища в часі. Формування динамічних уявлень є поступовим процесом, який вимагає інтеграції сприйняття змін у просторово-часовій єдності. Особливу складність цей процес набуває тоді, коли йдеться про явища, зміни яких розтягнуті у часі та важко піддаються миттєвому сприйняттю. Система динамічних уявлень дозволяє глибше пізнати сутність природних трансформацій, поєднуючи в собі елементи постійності та варіативності. Досягнення цілісного сприйняття змін дозволяє дитині краще орієнтуватися у природному середовищі й формувати базові навички відповідального ставлення до нього.

Євгенія Федорівна Соботович: Життя з присвятою логопедії (до 90-річчя з дня народження)

2025-08-12T08:28:23+00:00

Анотація. Стаття присвячена життю та науково-педагогічній діяльності Євгенії Федорівни Соботович — видатної вченої, доктора педагогічних наук, професора, членкині-кореспондентки АПН України, яка зробила вагомий внесок у розвиток логопедії, корекційної педагогіки та спеціальної психології. У роботі висвітлено основні етапи її професійного шляху: від асистента до завідувачки кафедри й членкині-кореспондентки АПН України, а також ключові наукові досягнення, які суттєво вплинули на формування сучасної української логопедичної школи. У статті детально розглянуто становлення наукових інтересів Є. Ф. Соботович, описано її дослідження у сфері психолінгвістики, диференційної діагностики мовленнєвих порушень, а також розробку нових підходів до корекційного навчання дітей із порушеннями мовлення. Особливу увагу приділено її психолінгвістичній моделі мовленнєвого розвитку, яка стала основою для сучасних методів діагностики та корекції мовленнєвих порушень. Розкрито її внесок у розробку програмно-методичних комплексів для спеціальних дошкільних закладів і визначення стандартів спеціальної освіти. Проаналізовано вплив наукових ідей Є. Ф. Соботович на розвиток логопедії в Україні та за її межами, акцентуючи увагу на ролі вченої у формуванні наукової школи, підготовці кадрів і впровадженні новітніх методів у практику спеціальної педагогіки. Значний обсяг статті присвячено персональному внеску вченої у створення психолінгвістичної класифікації мовленнєвих порушень і психолінгвістичної періодизації мовленнєвого розвитку дитини.

Окремо розглянуто діяльність Є. Ф. Соботович у межах Інституту дефектології АПН України, її участь у підготовці нормативних документів та розвиток спеціалізованої освіти для дітей із мовленнєвими порушеннями. Відзначено її організаторські здібності, активну участь у створенні науково-методичних матеріалів та навчальних програм, які стали основою для підготовки майбутніх логопедів і спеціальних педагогів. Висновки підкреслюють значущість наукового спадку Є. Ф. Соботович, який залишається актуальним у сучасних умовах розвитку спеціальної освіти та логопедії, а також її вплив на професійну спільноту та формування нових поколінь дослідників у галузі корекційної педагогіки.

Вектори формування інклюзивної організаційної культури в закладі вищої освіти

2025-08-12T10:24:05+00:00

Анотація. У статті досліджено феномен інклюзивної культури в закладах вищої освіти як важливий компонент трансформації вищої освіти. Підкреслюється, що в умовах поширення інклюзивних процесів у суспільстві надзвичайно актуальною є готовність академічної спільноти до прийняття цінностей інклюзії.

Автор виходить з того, що ЗВО являє собою системну організацію, яка має складну структуру, закріплені норми і правила. Відповідно, інклюзивна організаційна культура трактується як система загальноприйнятих інклюзивних моделей мислення, почуттів, норм і символів, що реалізуються в освітньому середовищі через співпрацю та взаємодію всіх учасників академічної спільноти. Це динамічний компонент інклюзивного освітнього простору, що одночасно впливає на особистість і змінюється під її впливом.

Наголошено, що інклюзивна організаційна культура є необхідним сегментом інклюзивного освітнього простору, а її формування – обов’язковою умовою позитивного поступу інклюзивних процесів у вищій освіті.

Представлено та охарактеризовано ключові вектори формування інклюзивної культури в ЗВО, серед яких: прийняття багатоманіття як ресурсу, подолання стереотипів і упереджень, розвиток інклюзивного мислення, ціннісне переосмислення взаємодії у спільноті. Акцент зроблено на важливості забезпечення відкритості до відмінностей, готовності до діалогу, підтримки різноманітних освітніх потреб студентів, а також на утвердженні демократичного стилю управління в академічному середовищі.

Автор доходить висновку, що в результаті системного формування інклюзивної організаційної культури, її позитивний вплив відображується в тому, що члени інклюзивного освітнього простору в ЗВО стають більш толерантними, із глибшим розумінням ставляться до оточуючих; усі, хто перебуває в закладі, почуваються більш відкритими, впевненішими та спокійнішими; члени спільноти краще підготовлені до різноманітних взаємодій у навчальному та робочому процесі.

Особливості використання дитячого дизайну у роботі з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення

2025-08-12T10:36:01+00:00

Анотація. У статті розглядається результати дослідження особливостей дитячого дизайну як різновиду естетотерапії у корекційно-педагогічній роботі вчителя - логопеда з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення. Досліджується взаємозалежність мовленнєвої та дизайнерської логопедичної роботи науковцями починаючи з ХІХ сторіччя. Зокрема науковці: порівнювали періоди становлення мовлення і дитячого малюнка, зіставляли етапи мовлення та дизайнерської образотворчої та декоративно-прикладної творчої діяльності, аналізували дитячий малюнок як особливості «символічного письма». Метою нашої статі є дослідити можливість застосовування дизайнерського малюнка для активізації мовлення дітей під час вивчення словесної, ігрової та зображувальної творчої діяльності у ході особливостей формування зв’язного мовлення дітей з тяжкими порушеннями мовлення, опрацювати взаємовідношення слова та зображення як способу художньо-творчого процесу розвитку дітей з тяжкими порушеннями мовлення.

Наше дослідження показало, що естетотерапевтичний вплив імовірний за сприяння багатьох засобів, серед яких можна виділити способи соціального та природного, тобто художньо-творчого напрямку. Ознаки різновидів дитячого дизайну в естетотерапії здебільшого у своїй назві віддзеркалюють визначальний засіб психолого-педагогічної основи творчої особистості, а спосіб коментованого малювання в різноманітних техніках естетотерапії дає можливість логопеду отримання позитивно-креативних результатів у роботі з дітьми, які мають тяжкі порушення мовлення. Художньо-творча здатність дітей збагачується традиційними прийомами навчання нетрадиційними техніками образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва в естетотерапії.

Особливості вивчення та корекції проявів підкіркових уражень у осіб з афазією

2025-08-12T10:55:51+00:00

Анотація. У статті описані випадки спостереження за особами з проявами підкіркових уражень головного мозку. Аналізуються прояви порушень мовлення та вищих психічних функцій у осіб з геморагічними інсультами в басейні лівої серединної мозкової артерії. А саме, первинні симптоми, прояви порушень експресивного та імпресивного мовлення, особливості користування навичкою читання та письма. Описано особливості утворення, втримування та переключення артикуляційних позицій, дихання та голосоутворення виконання рухових проб. Також акцент зроблено на виборі адекватних віку та стану пацієнтів діагностичних шкал та тестів, що дозволяють оцінити прояви мовленнєвих порушень за рахунок нейропсихологічного та логопедичного обстеження, щоб оцінити рівень збереженості когнітивних функцій та емоційний стан осіб з афазією. У клінічній картині виявлено прояви еферентної моторної, аферентної мототрної та акустико-мнестичної афазії середнього та важкого ступеня тяжкості з наявними симптомами підкіркових порушень (підкіркова афазія за класифікацією Ліхтгейма-Верніке [1]).

Важливим вважаємо наявність проявів порушень у роботі всіх трьох функціональних блоків мозку, однак з переважанням синдромів та симптомів, характерних для ураження другого блоку. А саме, прояви порушень у роботі медіабазальних відділів головного мозку, медіальних відділів лівої скроневої ділянки, тім’яних відділів лівої півкулі, серединних відділів скроневої області лівої півкулі, тім’яних та тім’яно-потиличних відділів правої півкулі, премоторних областей лівої півкулі та задньо-лобних відділі правої півкулі.

Проведений якісний та кількісний аналіз результатів вивчення дозволив обрати оптимальні методи роботи з відновлення об’єму слухо-мовленнєвої пам’яті, скоригувати симптоми кінестетичної апраксії та ін., а також оптимізувати ці методи для групової терапії. Також основою групової терапії стали результати вивчення рівня якості життя пацієнтів, що проводилися з допомогою шкали інструментальної та базисної повсякденної активності (Lawton-Brody). Виражена позитивна динаміка відновлення мовлення у осіб з афазією, що характеризується підкірковими вогнищевими порушеннями, підтверджує ефективність обраних методів індивідуальної та групової терапії, підвищення якості життя та зменшення кількості негативних емоційних переживань.