Актуальні питання корекційної освіти (педагогічні науки)

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ЕМОЦІЙНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ

О.Б. Бєлова — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

Стаття висвітлює науково-теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної психолого- педагогічній літератури з проблеми дослідження розвитку емоційних переживань молодшими школярами з типовим психофізичним розвитком та з порушеннями мовлення.

Публікація присвячена вивченню емоційних переживань дітьми молодшого шкільного віку з типовим психофізичним розвитком та з порушеннями мовлення. Адаптовано діагностичну методику та проведено дослідження для вивчення емоційних переживань у дітей даного віку; проаналізовано та обґрунтовано матеріали наукового дослідження з особливостей розвитку емоційної сфери у дітей з порушеннями мовлення; висвітлено висновки та пропозиції щодо отриманих результатів.

КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ, ФОРМУВАННЯ ТА КОРЕКЦІЇ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

О.В. Боряк — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

У статті комплексно висвітлено проблему порушень мовленнєвої діяльності, зумовлених розумовою відсталістю легкого та помірного ступенів тяжкості: причинну обумовленість, механізми виникнення, специфіку когнітивного компоненту мовленнєвої діяльності. Визначено стратегію й тактику медико-лого-психолінгво-педагогічного етапу дослідження; подано характеристику змісту, педагогічні умови та критерії диференційованого оцінювання мовленнєвої діяльності молодших школярів із легким та помірним ступенями розумової відсталості; обґрунтовано показники порушень мовлення.

Науково обґрунтовано, емпірично досліджено теоретико- методичні засади та розроблено й експериментально перевірено комплексну диференційовану систему формування та корекції мовленнєвої діяльності молодших школярів із легким і помірним ступенями розумової відсталості на основі системного, індивідуально-диференційованого, мотиваційно-когнітивного, корекційно- розвивального, комунікативно-діяльнісного підходів.

РОЗВИТОК ЛІНГВІСТИЧНОГО КОМПОНЕНТУ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДОШКІЛЬНИКІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУ

Ю.Ю. Бугера — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

Проаналізовано останні дослідження з проблеми розвитку лінгвістичного компоненту мовленнєвої діяльності у дошкільників з порушеннями інтелекту. Визначено, що мовленнєва діяльність забезпечується лінгвістичним та комунікативним компонентами, які залежать від загальнофункціональних та мовленнєвих механізмів. Виділено, що основною причиною низького рівня засвоєння мовлення дітей з інтелектуальними порушеннями є недоліки пізнавальної діяльності

Представлено методику дослідження рівня сформованості лінгвістичного компоненту мовленнєвої діяльності була спрямована на обстеження сформованості: звукової сторони мовлення; фонематичних процесів і слухового контролю; звукового аналізу та синтезу; лексичного мовлення; узагальнюючих понять; граматичної будови мовлення; вивчення рівня сформованості граматичних узагальнень. Виділено критерії та рівні сформованості лінгвістичного компоненту у дошкільників з інтелектуальними порушеннями. Визначено напрямки корекції лінгвістичного компоненту мовленнєвої діяльності у дошкільників з порушеннями інтелектуального розвитку.

Зроблено висновок, що корекційна робота, спрямована на формування граматичного значення слова та структурних одиниць речення у дошкільників з порушеннями інтелекту, сприятиме підвищенню рівня сформованості лінгвістичного компоненту їх мовлення.

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУ

О.М. Вержиховська — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

У поданій статті глибоко проаналізовано теоретико-методологічні положення екологічної освіти та виховання учнів молодших класів з порушеннями інтелекту, зокрема розкрито зміст та сутність екологічної освіти та виховання учнів початкових класів з типовим розвитком; описані психологічні передумови готовності до пізнання довкілля учнів молодших класів з порушеннями інтелекту; вказано на особливості екологічної освіти та виховання учнів молодших класів з порушеннями інтелекту. Нами визначено та проаналізовано стан та особливості педагогічної практики щодо екологічної освіти та виховання учнів молодших класів з типовим розвитком та з порушеннями інтелекту. Обґрунтовано та описано методику вивчення та рівні сформованості екологічної вихованості учнів молодших класів з типовим розвитком та порушеннями інтелекту. У процесі якісного та кількісного аналізу рівня сформованості екологічної вихованості виявлено особливості її формування у молодших школярів з порушенням інтелекту, показано їх динаміку. Розкрито данні щодо експериментальної перевірки ефективності педагогічного забезпечення процесу екологічного виховання молодших школярів з порушеннями інтелекту.

ПРОГРАМА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВИХ НАВИЧОК У ДІТЕЙ З ПОМІРНИМ ТА ТЯЖКИМ СТУПЕНЕМ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОРУШЕННЯ

Ю.В. Галецька — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

У статті здійснено опис результатів формувального експерименту із впровадження програми із соціально-побутового орієнтування та корекційно спрямованої методики формування соціально-побутових навичок у дітей з помірними та тяжкими інтелектуальними порушеннями. Доцільність запровадження розробленої нами програми та спеціальної методики формування навичок самообслуговування була підтверджена експериментально (у вихованців діагностується переважно достатній та низький рівень, діти частково володіють навичками самообслуговування, потребують допомоги під час їжі, одягання і роздягання, при виконання доручень та нескладної робити потрібен контроль). Порівняння рівнів сформованості соціально-побутових навичок у дітей з помірними та тяжкими інтелектуальними порушеннями експериментальної та контрольної групи до і після дослідного навчання показало ефективність запровадження спеціальної методики формування соціально-побутових навичок. Після дослідного навчання в експериментальній групі втричі більше дітей знаходяться на високому рівні сформованості соціально-побутових навичок. Ці діти виконують самостійно операції з напрямків: навички прийому їжі, навички особистої гігієни, навички одягання, побутові навички. У вихованців спостерігається зацікавленість до власної діяльності та дій інших дітей, вони можуть пояснити свою діяльність.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ КОРЕКЦІЙНО- РОЗВИВАЛЬНОЇ РОБОТИ З МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ, ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

Н.М. Голуб — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

Стаття присвячена проблемі організації корекційно- розвивальної роботи з молодшими школярами із загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ), затримкою психічного розвитку (ЗПР) в умовах інклюзивного навчання. В учнів із ЗНМ, ЗПР спостерігаються стійкі труднощі в оволодінні читанням і письмом, які часто перетворюються на дислексію, дисграфію, дизорфографію.

У статті розглянуто особливості підгрупової, індивідуальної роботи з корекції та розвитку в дітей із ЗНМ, ЗПР технічної та змістово- смислової сторін процесу читання, зв’язного писемного мовлення; визначено рекомендації щодо включення таких учнів у фронтальну роботу в загальноосвітньому класі. В умовах інклюзивного навчання необхідними є аналіз і врахування етіопатогенетичних факторів, характерних проявів утруднень дітей із ЗНМ, ЗПР у процесі навчально-пізнавальної діяльності, особливостей розвитку їхньої когнітивної й емоційно-вольової сфери.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ВЗАЄМОДІЇ У БАТЬКІВ З ДИТИНОЮ ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ

А.Б. Заплатинська — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

Статтю присвячено дослідженню проблеми розвитку дітей першого року життя, особливу увагу в приділено пренатальному розвитку та постнатальним змінам, що відбуваються у новому для дитини соціофізичному середовищі. У статті відзначається, що основною формою життєдіяльності новонародженої дитини є її емоційне спілкування з батьками та різними соціальними групами дорослих людей. Тому з метою уникнення кризових явищ необхідно створювати соціально- педагогічні умови взаємодії дитини з дорослими. Батьки мають бути обізнаними з функціональними особливостями розвитку дитини на кожному віковому етапі від народження до трьох (чотирьох) років. З цією метою в фахове навчання молодих спеціалістів вводиться поняття компетентнісне або усвідомлене батьківство. Зокрема, у центрах раннього розвитку передбачається розроблення програми індивідуального розвитку, що передбачає різні форми супроводу сімей. Наприклад, навчання батьків в процесі спостереження за заняттями із фахівцями центру, супервізія сім’ї, надання консультативної допомоги та інше. Здійснено аналіз історичних поглядів на виховання і розвиток немовлят з урахуванням сучасних нейрофізіологічних та нейропсихологічних досліджень.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ-ЛОГОПЕДІВ ДО РОБОТИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗІЇ

А.І. Каплієнко — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

У статті розроблено концептуальні положення формування професійної готовності логопеда до роботи з дітьми з порушеннями мовлення в умовах інклюзивного навчання. Представлені теоретичні основи моделі формування готовності майбутніх логопедів до роботи в умовах інклюзії. Кожен з блоків моделі детально розглядається: цільовий, організаційний, змістово-оперативний, оціночний. Визначено цілі, наукові підходи, принципи, компоненти, форми та умови реалізації розробленої моделі. Формування готовності майбутнього логопеда до роботи в умовах інклюзії розглядається як складний інтегративний педагогічний процес, заснований на методології формування професійних знань, умінь, навичок та особистісних особливостей майбутнього логопеда, сформованих з урахуванням особливостей педагогічної діяльності в освітньому середовищі. Практичне значення дослідження полягає в удосконаленні методичного інструментарію для підготовки логопедів у Новій українській школі. Запропоновано структуру готовності майбутнього вчителя-логопеда до роботи в умовах інклюзії. Визначено складові, критерії, показники цього системного явища. Описано мотиваційно-особистісний, пізнавальний, діяльнісно- творчий, рефлексивний компоненти готовності майбутніх учителів- логопедів. Перспектива подальших досліджень пов’язана з практичною перевіркою ефективності моделі.

СТРУКТУРА ТА МЕХАНІЗМИ АУДІЮВАННЯ

О.В. Константинів — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

Проблема навчання аудіюванню є однією з найактуальніших тем у сучасній методиці навчання мови, так як без аудіювання неможливо мовленнєве спілкування, оскільки це процес двосторонній. Поняття аудіювання включає процес сприймання і розуміння усного мовлення. Також відомо, що аудіювання - важливий вид мовленнєвої діяльності. Несформованість аудитивних навичок є часто причиною порушення спілкування. Навички аудіювання формуються тільки в процесі сприймання мовлення на слух. При цьому є потреба розуміти мовлення різного темпу, різного інтонаційного оформлення і різного рівня правильності. У статті проаналізовано термін «аудіювання» з позиції психології, лінгвістики та психолінгвістики. Розкриті фази аудіювання. Подана характеристика механізмів аудіювання. Аудіювання становить основу спілкування, з нього починається оволодіння усним мовленням. Аудіювання складається з вміння диференціювати сприйняті звуки, інтегрувати їх в смислові комплекси, утримувати їх в пам'яті під час слухання, здійснювати розподіл усіх прогнозування і, в залежності від ситуації спілкування, розуміти сприйняту комунікативну мету.

ЗМІСТОВІ ТА МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ СТУДЕНТІВ-ЛОГОПЕДІВ

А.І. Куриця — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

У статті розглянуто змістові та методичні аспекти програми розвитку лідерських якостей студентів- логопедів. Основним методом розвитку лідерських якостей особистості став соціально-психологічний тренінг «Відповідальний лідер», який дозволив активізувати процеси взаємної відповідальності і відповідальної залежності членів групи, підвищити рівні відповідальності кожного учасника. метою тренінгу «Відповідальний лідер» був розвиток лідерських якостей особистості на основі відповідальності. Під час групових та індивідуальних консультацій формування й виконання програми періодично ставали предметом обговорення, що стимулювало студентів для використання цього засобу саморозвитку. Спостереження за поведінкою учасників та змінами у навчальній та суспільній діяльності показало, що зросли мотивація досягнень, активність студентів. Також зросла кількість проявів відповідального ставлення і до навчання, і до громадських доручень. Соціальний досвід, отриманий у процесі тренінгу, не тільки надав членам групи можливість свідомо й цілеспрямовано ставитися до діяльності лідера, а й створив умови для особистісного розвитку студентів.

ДО ПИТАННЯ ПРО ПІДГОТОВКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ТЯЖКИМИ ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ ДО РОЗВ’ЯЗУВАННЯ АРИФМЕТИЧНИХ ЗАДАЧ

Л.І. Лісова — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

У даній статті запропоновані напрямки підготовки молодших школярів з тяжкими порушеннями мовлення до розв’язування арифметичних задач. Аналіз спеціальних науково-методичних джерел і матеріалів проведеного нами дослідження показав, що у молодших школярів з тяжкими порушеннями мовлення рівень засвоєння арифметичних задач переважно низький, а на кожному етапі роботи над ними виникають різні типи труднощів. Причини таких труднощів різні, зокрема вибіркове недорозвинення окремих пізнавальних процесів, а також компонентів навчальної діяльності. В результаті, дана категорія учнів вимагає спеціально організованої роботи, спрямованої не тільки на формування вміння і навичок вирішення арифметичних задач, але і на забезпечення корекційної спрямованості навчання на протязі роботи над ними. З огляду на це, виникла необхідність у створенні навчально- корекційної методики, яка дозволить коректувати не окремі психічні функції, а навчальну діяльність в цілому. Цей підхід передбачає всебічне вплив на учня і вирішує завдання формування навчальної діяльності. Виділені чотири етапи корекції навчальної діяльності у молодших школярів з тяжкими порушеннями мовлення, пов'язані з процесом формування у них навички вирішення арифметичних задач. На кожному етапі були визначені диференційовані напрямки (логопедичний, корекційно-розвиваючий та навчальний) проведення навчально- корекційної роботи.

Таким чином, корекція недорозвинених процесів і функцій пізнавальної діяльності у дітей з важкими порушеннями мови повинна здійснюватися комплексно на логопедичних заняттях, психо-корекційних заняттях і на уроках математики. Тобто, ми не хочемо сформувати у школярів тільки систему навчальних умінь вирішувати арифметичні завдання, а наше завдання полягає в тому, щоб розвинути у них загальні групи операцій або так звані загальні компоненти психічної діяльності, які не залежать від спеціальних особливостей рішення арифметичних задач.

ФОРМУВАННЯ ГРАФОМОТОРНИХ ВМІНЬ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ

В.Е. Левицький — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

Графічні помилки і труднощі, що виникають в учнів у процесі письма є наслідком низького рівня розвитку: пізнавальної діяльності, процесу сприймання (уповільненість, неточність, фрагментарність, труднощі виділення елемента і ін.). На уповільнення переробки інформації у процесі сприймання впливають: низька швидкість здійснення перцептивних операцій, недостатня сформованість образів-уявлень, їх нечіткість та неповнота. Недосконалість процесу переробки сенсорної інформації, неповноцінність просторового аналізу і аналітико- синтетичної діяльності учнів вказаної нозології, ускладнюють співвіднесення виділеної форми із зоровим образом літери. Це призводить до слабкого контролю за графічною стороною письма, що підтверджує необхідність вдосконалення методики формування графомоторних вмінь та їх переведення у навичку в дітей з порушеннями розумового розвитку молодшого шкільного віку.

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО НЕЙРОЛОГОПЕДИЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ КОМУНІКАТИВНО-МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ РІЗНИМИ ТИПАМИ МОВЛЕННЄВОГО ДИЗОНТОҐЕНЕЗУ

Н.А. Лопатинська — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

У статті розкрито системний трансдисциплінарний підхід до здійснення нейрологопедичної діагностики комунікативно-мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку із різними типами мовленнєвого дизонтоґенезу, який, на нашу думку, дозволяє розкрити актуальність інтегрованих знань діагностики та довести практичну значущість їх використання у практиці нейрологокорекційної роботи. Розглянуто методологічні трактування дефініцій «нейрологопедична діяльність» і

«нейрологопедична діагностика» та подано змістовне наповнення цих термінів. У статті здійснено спробу описати методологічні постулати, які обґрунтовують ключові підходи до нейрологопедичного діагностичного дослідження стану комунікативно-мовленнєвої діяльності у дітей дошкільного віку із різними типами мовленнєвого дизонтоґенезу. Запропонована система нейрологопедичної діагностики комунікативно-мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку із різними типами мовленнєвого дизонтоґенезу базується на нейрофізіологічних, нейропсихологічних і нейропсихолінгвістичних та класичних логопедичних підходах, які допомагають розкрити цілісну картину мовленнєвого порушення. У статті висвітлено мету, завдання, методи та етапи діагностичної програми дослідження стану комунікативно- мовленнєвої діяльності у дітей дошкільного віку із різними типами мовленнєвого дизонтоґенезу.

ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИЧНОЇ ДОМІНАНТИ СПРИЙМАННЯ СЛОВА У ДІТЕЙ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ

О.П. Мілевська — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

Навички сприймання мовленнєвих значень є необхідною умовою формування повноцінних знань та уявлень дитини про навколишнє у формі понять та узагальнень. Вони ґрунтуються на уміннях оперувати відношеннями між мовленнєвими одиницями, встановлювати лексико- семантичні зв’язки, створюють базис мовленнєво-мислиннєвої діяльності та розвиваються відповідно до онтогенетичних закономірностей. До таких відносять поступовий перехід від фонетичного рівня сприймання мовлення до семантичного. В основі першого лежить стратегія орієнтації на акустичні ознаки слів під час їхнього сприймання, в основі другого ‒ стратегія орієнтування на смислові характеристики слова. Семантична домінанта сприймання слова виступає як найбільш продуктивна стратегія опанування його значення.

Для категорії дітей із загальним недорозвиненням мовлення властиві специфічні закономірності опанування умінь смислового сприймання мовлення з огляду на наявні у них первинні порушення мовних механізмів, зокрема механізмів лексико-семантичного структурування.

У статті висвітлено зміст та результати дослідження особливостей семантичного сприймання мовлення (на матеріалі слів) молодшими школярами із загальним недорозвиненням мовлення. Запропоновано методичні прийоми для вивчення у цих дітей специфіки отримання, обробки та відтворення інформації, відображеної у словах. З’ясовано, що цим дітям властиві труднощі встановлення лексико-семантичних зв’язків та здійснено типологію цих труднощів; виявлено особливості здійснюваних досліджуваними мовних операцій категоризації та трансформації слів; визначено провідні стратегії смислового сприймання слів, якими користуються молодші школярі із загальним недорозвиненням мовлення ‒ інтуїтивно-практичну, лексико-граматичну (морфологічну), акустичну (фонетичну). У деяких випадках спостерігалась стратегія асоціативного пояснення значень експериментальних слів. Семантична домінанта сприймання слів виявилась важкодоступною для дітей, охоплених дослідженням.

Результати дослідження дозволяють визначити спеціальні умови , в тому числі орієнтують на розроблення спеціальних завдань, для формування у молодших школярів із загальним недорозвиненням мовлення семантичної домінанти у сприйманні слів.

ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ УЧНІВ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ ДО ВИВЧЕННЯ ГЕОГРАФІЇ

І.І. Матвійчук — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

Стаття присвячена стану вивчення особливостей мотивації учнів з інтелектуальними порушеннями у психолого-педагогічній літературі. Щоб дослідити особливості мотивації до вивчення географії ми використали метод анкетування. Був розроблений текст анкети, інтерпретація результатів, виділено 4 рівня мотивації: високий, середній, низький, дуже низький. Запитання анкети були як закритого, так і відкритого характеру, це дало можливість не лише побачити кількісний рівень мотивації, а й визначити якісну оцінку вагомості вивчення учнями географії. Аналіз літературних джерел свідчить, що особливістю мотивації учнів з інтелектуальними порушеннями є їх не висока спонукальна сила та не сформованість ієрархії мотивів в цілому. Результати дослідження показали, що, дійсно, навчальна мотивація до вивчення географії знаходиться в межах низького та дуже низького рівня. Перспективним засобом підвищення мотивації та корекції пізнавальної діяльності буде робочий зошит з географії на друкованій основі, тому й подальшу роботу над дослідження будемо вважати у впровадженні та апробації його у практику освітнього процесу учнів з інтелектуальними порушеннями.

ВПЛИВ ПОДВИЖНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЕЛІЗАБЕТ Е. ФАРРЕЛЛ НА СТАНОВЛЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ США

Н.В. Никоненко — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню впливу педагогічної та громадянської діяльності однієї з подвижників спеціальної освіти у США – Елізабет Е. Фаррелл, чиї ідеї стали першопричиною руху за спеціальну освіту у нинішньому її стані. Практикуючий педагог «нерозподіленого» класу, у якому навчалися учні із особливими освітніми потребами без розподілу за віком чи роками навчання, вона уперше висловила ідею про те, що школу слід адаптувати під потреби учнів, а не навпаки, для чого впроваджувала індивідуалізоване навчання.

На посаді першого керівника створеного нею департаменту нерозподілених класів Е. Фаррелл сприяла зміні парадигми міської шкільної системи, її методів навчання, загального курсу навчальної політики. Вона вперше підняла питання про підвищення ролі вчителя спеціальної освіти та особисто контролювала діяльність місцевих курсів, на яких здійснювалася підготовка педагогічних кадрів. Журнал “Ungraded” засновано нею для пропаганди спеціальної освіти та заохочення вчителів-практиків обмінюватися досвідом своєї роботи. У 1922 році Елізабет Е. Фаррелл заснувала Раду з питань особливих дітей (The Council for Exceptional Children) і стала її першим президентом. Нині Рада є найбільшою асоціацією вчителів спеціальної освіти у світі.

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ САМООЦІНКИ ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

О.В. Гаврилов, Є. Рябець — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

Статтю присвячено комплексному вивченню стану самооцінки дітей з інтелектуальною недостатністю на різних етапах шкільного навчання (початкова, середня та старша школа). Висвітлено поняття самооцінки, та вказано загальну тенденцію розвитку стану самооцінювання дітей з інтелектуальною недостатністю на кожній ланці навчання на основі наявних досліджень з даного питання.

Розроблено дослідження з метою визначення рівня самооцінки учнів на рівні початкової, середньої та старшої школи, та висвітлення загальних тенденцій становлення оцінювання власної особи учнів впродовж всього навчання на основі двох методик – «Дерево» (авт. Д. Лампена), та «Сходинки» (авт. В. Щур). Висвітлено результати дослідження з кількісними показниками у вигляді графіків та відсоткових відношень, та графіків – показників тенденції становлення самооцінки за двома методиками.

З’ясовано загальні закономірності розвитку вміння оцінювати себе учнями, та причини, які можуть сприяти та перешкоджати даному процесу, вказується роль педагогічного колективу у формуванні адекватного самооцінювання учня з інтелектуальною недостатністю, та підтримання цього рівня на усіх ланках навчання.

ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ ЛОГОПЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ З КОХЛЕАРНОЮ ІМПЛАНТАЦІЄЮ

О.М. Ткач — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

Діти з кохлеарною імплантацією самостійно і спонтанно не оволодівають активним мовленням, а потребують планомірної, клопіткої роботи спеціалістів. В залежності від закладу, у якому перебуває дитина, рівня відновлення слухової функції та розвитку інтелекту, провідну роль у формуванні мовленнєвої системи візьмуть на себе різні фахівці. У статті, зокрема, висвітлена роль логопеда у формуванні експресивного мовлення в дітей після кохлеарної імплантації.

Вважається, що після імплантування анатомічна цілісність та функціональність слухового аналізатора відновлена, однак, без спеціально організованої допомоги мовлення самостійно не розвивається. Ці діти потребують кваліфікованої допомоги, що дозволить сформувати відповідні рівні взаємодії з дорослими та однолітками і дозволить дитині з КІ наздогнати у розвитку своїх однолітків. Пропонується опис основних етапів корекційної роботи з імплантованими дітьми та основних завдань, що вирішуються на кожному із етапів (підготовчий; формування емоційної взаємодії імплантованої дитини з сім'єю на новій сенсорної основі; формування розуміння мовлення на новій сенсорної основі; формування спонтанного оволодіння мовленням в процесі природньої онтогенетичнозумовленої комунікації на новій сенсорної основі).

На кожному із етапів пропонується змінювати характер взаємодії дитини з логопедом та близькими дорослими від імітації пропонованих рухів та вокалізацій, до повноцінного включення дитини у спілкування з дорослими на основі розуміння зверненого мовлення, розширення мовленнєвих можливостей дитини до рівня вживання аморфних слів- коренів, вигуків, звуконаслідувань, окремих слів та повноцінних речень.

Змінюється також і місце логопеда у структурі взаємодії. Спочатку логопед є ініціатором і активним учасником діяльності дитини та зразком для наслідування мовленнєвих проявів. У подальшому, таку роль на себе приміряють батьки дитини з КІ. Лише на заключних етапах корекції ініціатором мовленнєвого спілкування стає дитина, а дорослі допомагають, мотивують та стимулюють дитину до спілкування і якомога активнішого використання власне мовлення.

ДИФФЕРЕНЦИАЦИЯ КОРРЕКЦИОННО-РАЗВИВАЮЩЕЙ РАБОТЫ С УЧАЩИМИСЯ С ТЯЖЁЛЫМИ НАРУШЕНИЯМИ РЕЧИ

Е.А. Харитонова, С.П. Хабарова — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

В статье анализируются вопросы реализации дифференцированного подхода к обучению учащихся с тяжёлыми нарушениями речи, рассматриваются проблемы адаптации учебного материала для детей с тяжёлыми нарушениями речи, описываются уровни дифференциации учебной деятельности, приёмы и способы коррекционно-развивающей работы. Материалы данного научного исследования могут быть использованы в образовательном процессе специальных учреждений для детей с тяжёлыми нарушениями речи, классов интегрированного обучения и воспитания, курсов повышения квалификации педагогических кадров.

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ДО РОБОТИ В УМОВАХ ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ З ІНКЛЮЗИВНИМ НАВЧАННЯМ

О.В. Чопік — Fri, 08 Nov 2019 00:00:00 +0200

Стаття присвячена актуальній проблемі готовності педагогів закладів загальної середньої освіти з інклюзивним навчанням до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Наголошено на вагомості співпраці вчителів, які працюють в інклюзивних класах, з педагогами спеціальних навчальних закладів. Проаналізовано та узагальнено праці вчених, у яких визначено, що обов’язковою умовою ефективного впровадження інклюзивної освіти є організація системного підвищення кваліфікації для вчителів. Зазначено ефективні методи

розвитку психологічної готовності педагогів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в системі післядипломної освіти. Вивчено значення тренінгових технологій для розвитку самосвідомості вчителя. З’ясовано, за допомогою яких форм методичної роботи доцільно готувати педагогів до діяльності в умовах інклюзивного закладу. Розглянуто основні функції вчителів предметів, які працюють з дітьми з особливостями психофізичного розвитку. Визначено основні напрямки співпраці учасників команди психолого-педагогічного супроводу з вчителями предметів. Запропоновано тематику консультацій, виступів асистента вчителя, практичного психолога, корекційного і соціального педагогів на педагогічних радах, методичних об’єднаннях вчителів предметів, семінарах, з метою формування готовності педагогів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ МОЛОДІ З ПОРУШЕННЯМИ ФУНКЦІЙ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

І.В. Чухрій — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

У статті представленні результати емпіричного дослідження психологічних механізмів соціальної адаптації молоді з порушеннями функцій опорно-рухового апарату. За результатами процесу фактирізації результатів дослідження виявлено факторну структуру основних психологічних механізмів соціальної адаптації досліджуваних. Також, у статті представлені результати порівняльного аналізу особливостей психологічних механізмів соціальної адаптації молоді з обмеженнями життєдіяльності і молоді з типовим розвитком. Встановлені основні компоненти факторної структури молоді з порушеннями функцій опорно-руховго апарату: «Я-орієнтований», «Дезадаптивний», «Адаптивно- раціональний», «Пристосувальний» та «Емоційно-компромісний». Встановлено, що у факторних структурах молоді з типовим розвитком та молоді з порушеннями функцій опорно-рухового апарату є суттєві відмінності. Зокрема, «Я-орієнтований фактор» виявлений і у обох виборках, проте характерною відмінністю є позиція «Я-фізичного» компоненту зазначеного фактору. Також, за результатами дослідження встановлено, що у молоді з обмеженнями життєдіяльності переважають дезадаптивні факторні структури, що потребує спеціальних заходів психологічної допомоги спрямованих на подолання дезадаптивних стратегій та вироблення адаптивних проявів механізмів соціальної адаптації.

РОЗВИТОК НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДІВ ДЛЯ ДІТЕЙ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ СЛУХУ В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИУ ПЕРІОД З 1991-2000 рр.

С.М. Шевченко — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

У статті проведений аналіз розвитку спеціальних навчально-виховних закладів для дітей із порушеннями слуху; показано їх статистику, розкрито характер діяльності досліджуваних спеціальних закладів в умовах незалежної України (1991-2000). Встановлено, що освіта для дітей з порушенням слуху на етапі становлення української держави почала мати належні засоби викладання і навчання рідної мови. Розкрито, що спільним для всіх закладів інтернатного типу була організація цілодобового перебування дітей в таких закладах під опікою педагогічних (при потребі й медичних) працівників з метою забезпечення всебічного й гармонійного розвитку вихованців, підготовки їх до дорослого життя.

Автор статті зазначає, що зміст і стан роботи початкової та середньої освіти спеціальних шкіл був спрямований на умови відродження, збереження культури та рідної мови дітей з порушеннями слуху; гарантуванні рівності здобуття знань, умінь і навичок; врахуванні інтересів дітей з особливими потребами у суспільному житті, що було одним із показників розвитку демократії, забезпечення прав людини.

ІНКЛЮЗИВНА ДІАГНОСТИКА ТА СТИМУЛЮВАННЯ УЧНІВ НУЛЬОВИХ КЛАСІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ СЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

В. Шилонова, В. Кляйн, В. Гладуш — Sun, 08 Dec 2019 00:00:00 +0200

Наукове дослідження зосереджене на проблемі інклюзивної діагностики та стимулювання соціально незахищених учнів, що

навчаються в нульових класах початкових шкіл Словацької Республіки. Автори провели емпіричне дослідження, направлене на вимір ефективності застосування спеціальної програми стимулювання навчальної діяльності дітей після скринінгової діагностики (автори В. Шилонова, В. Кляйн, П. Шинкова, 2018). Метою дослідження було з'ясування наскільки є статистично значимі відмінності між результатами освітньої діяльності учнів початкової школи до та після їх стимулювання. Автори здійснили вимірювання рівня 38-ми показників на вході та виході (до та після педагогічного стимулювання). В кінці статті автори формулюють рекомендації педагогічним працівникам щодо теорії і практики організації освітньої діяльності, що ґрунтуються на результатах дослідження. Це підтверджує високу ефективність скринінгової орієнтаційної діагностики та подальшого стимулювання соціально незахищених учнів нульових класів початкової школи.