ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ НАВИЧОК КОМУНІКАЦІЇ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУ

Анотація

 У статті показано практичне вивчення та формування навичок комунікації у молодших школярів з порушеннями інтелекту. Виокремлено компоненти (інформаційно-змістовий, емоційне-встановлюваний та діяльнісно-адаптаційний) для емпіричного вивчення навичок комунікації. Інформаційно-змістовий компонент дозволив виокремити і з’ясувати наявність у дітей: знань про поняття «комунікація», як процесу між ними обміну інформацією; впорядкованих уявлень і понять про акт, засіб і форму вербального та невербального спілкування між особами; змістового наповнення процесу комунікації соціальними ознаками. Емоційне-встановлюваний компонент дав змогу уточнити рівень сформованості у дітей: декретованого комунікативного зв'язку і взаємодії процесу спілкування між дітьми, як психологічні потреби при формуванні у них думок, емоцій, потреб та почуттів; емоційної комунікативної рівності між партнерами спілкування; встановлення прагнення щодо індивідуальності та домінування комунікації серед однолітків; навичок мотивації комунікаційного процесу (самоствердження, самореалізація, співпраця тощо); ініціативи при обміні почуттями при спілкуванні з однолітками та педагогами в освітньому процесі. Діяльнісно-адаптаційний компонент надав можливість виявити структурні компоненти комунікативної поведінки; практично поєднувати процес комунікації та поведінки; побачити дієвість комунікації в освітній діяльності; вплинути на комунікативну поведінку як джерело подальшої адаптації й соціалізації дітей. У процесі порівняння було з’ясовано, що більшість дітей 4 класу з порушеннями інтелекту проявляють середній рівень розвитку навичок комунікації (52,08%), а з нормотиповим розвитком – високий (84,00%). Методика формування навичок комунікації у молодших школярів з порушеннями інтелекту включає розвиток вербальних та невербальних засобів спілкування в учнів 4 класу з порушеннями інтелекту; формування навичок змістового наповнення термінології, фразового монологічного та діалогічного мовлення; становлення навичок емоційного та мотиваційного компонентів комунікації, розвиток практично-дійових навичок комунікації у процесі різних видів діяльності. Підсумком нашої роботи є розробка методичних рекомендацій для корекційних педагогів щодо формування навичок комунікації у молодших школярів з порушеннями інтелекту в освітньому процесі.