Дослідження рівнів сформованості мовленнєвого розвитку у дітей з порушеннями зору

Анотація

У статті розглянуто результати дослідження мовленнєвих умінь у дітей із комбінованими порушеннями. Дитина засвоює мовлення, яке чує навколо себе, обираючи та адаптуючи його для розв’язання комунікативних завдань, що виникають відповідно до її життєвих потреб на певному етапі розвитку. Саме розвиток комунікативної діяльності визначає формування мовлення, а не навпаки. Мовлення дітей одного віку, але з різними рівнями розвитку комунікативних навичок, суттєво відрізняється. Натомість мовлення дітей різного віку, які перебувають на однаковому рівні комунікативної діяльності, має подібні характеристики — лексичний склад, граматичну складність та побудову речень. Це пояснюється тим, що типові завдання для кожного рівня спілкування формують вибіркове сприйняття та засвоєння мовних особливостей, які діти чують. Отже, для розвитку мовлення важливо не лише пропонувати різноманітний мовний матеріал, але й ставити нові завдання спілкування, які стимулюють використання нових мовленнєвих засобів.

Дослідження виявило, що у дітей із комбінованими порушеннями спостерігається недорозвиненість змістовної сторони мовлення, звуковимови, лексико-граматичного складу та словника. Ці порушення зумовлені значними проблемами зору, викликаними дисфункцією зорового аналізатора, а також раннім недорозвитком мовлення. У більшості дітей експериментальної групи виявлено низький рівень пізнавальної активності: діти рідко ставили запитання, їхнє мовлення було уповільненим, а мовленнєва ініціатива майже відсутня. Відповіді на запитання були затриманими, спрощеними та часто неточними. Словниковий запас, особливо дієслова, був обмеженим. Діти не проявляли інтересу до мовленнєвих контактів під час прогулянок і ігор. Загалом дошкільники з комбінованими порушеннями недостатньо орієнтувалися в комунікативних ситуаціях, пов’язаних із різними видами діяльності.