Дослідження стану партнерської взаємодії вчителів інклюзивних класів з учнями з особливими освітніми потребами

Анотація

У зв’язку із впровадженням Концепції Нової української школи набуває актуальності проблема партнерської взаємодії вчителів інклюзивних класів з учнями з особливими освітніми потребами. На підставі аналізу наукових публікацій з’ясовано, що ефективній партнерській взаємодії педагогів загальноосвітньої підготовки (вчителів початкових класів та вчителів предметів) з учнями з особливими освітніми потребами перешкоджає низка чинників, обумовлених психофізичними особливостями дітей, недостатнім рівнем інклюзивної компетентності педагогів та негативними соціальними стереотипами щодо осіб з порушеннями психофізичного розвитку. У статті описано результати анкетування вчителів інклюзивних класів та спостереження за їхньою взаємодією з учнями з особливими освітніми потребами, які застосовували з метою вивчення стану партнерської взаємодії між зазначеними суб’єктами освітнього процесу. З’ясовано, що більше половини вчителів оцінюють рівень партнерської взаємодії з учнями з особливими освітніми потребами як середній та відчувають в процесі цієї взаємодії суттєві труднощі. Виявлено, що третина опитаних має низький рівень готовності та байдуже або негативне ставлення до взаємодії з учнями з особливими освітніми потребами. Результати спостереження засвідчили, що у більшості інклюзивних класів учнів з особливими освітніми потребами лише час від часу залучають до виконання простих доручень; в окремих класах їм не дають жодних доручень та не залучають до групових форм роботи. Узагальнені результати дослідження засвідчили недостатній рівень партнерської взаємодії вчителів інклюзивних класів з учнями з особливими освітніми потребами. Позитивним моментом є те, що більшість вчителів намагаються враховувати індивідуальні особливості учнів в освітньому процесі, проте їм бракує обізнаності про психофізичні особливості дітей та навичок конструктивної взаємодії з ними.У зв’язку із впровадженням Концепції Нової української школи набуває актуальності проблема партнерської взаємодії вчителів інклюзивних класів з учнями з особливими освітніми потребами. На підставі аналізу наукових публікацій з’ясовано, що ефективній партнерській взаємодії педагогів загальноосвітньої підготовки (вчителів початкових класів та вчителів предметів) з учнями з особливими освітніми потребами перешкоджає низка чинників, обумовлених психофізичними особливостями дітей, недостатнім рівнем інклюзивної компетентності педагогів та негативними соціальними стереотипами щодо осіб з порушеннями психофізичного розвитку. У статті описано результати анкетування вчителів інклюзивних класів та спостереження за їхньою взаємодією з учнями з особливими освітніми потребами, які застосовували з метою вивчення стану партнерської взаємодії між зазначеними суб’єктами освітнього процесу. З’ясовано, що більше половини вчителів оцінюють рівень партнерської взаємодії з учнями з особливими освітніми потребами як середній та відчувають в процесі цієї взаємодії суттєві труднощі. Виявлено, що третина опитаних має низький рівень готовності та байдуже або негативне ставлення до взаємодії з учнями з особливими освітніми потребами. Результати спостереження засвідчили, що у більшості інклюзивних класів учнів з особливими освітніми потребами лише час від часу залучають до виконання простих доручень; в окремих класах їм не дають жодних доручень та не залучають до групових форм роботи. Узагальнені результати дослідження засвідчили недостатній рівень партнерської взаємодії вчителів інклюзивних класів з учнями з особливими освітніми потребами. Позитивним моментом є те, що більшість вчителів намагаються враховувати індивідуальні особливості учнів в освітньому процесі, проте їм бракує обізнаності про психофізичні особливості дітей та навичок конструктивної взаємодії з ними.