Психічний дизонтогенез у осіб із вродженою розщілиною губи та піднебіння

Анотація

Анотація. У статті розглядається проблема психічного дизонтогенезу осіб із вродженою розщілиною губи та піднебіння. У дослідженні використано узагальнені результати вивчення основних компонентів (довільна регуляція: моторна активність, психічні процеси та функції, емоції і поведінка) психічного розвитку осіб із вродженими орофаціальними розщілинами верхньої губи та піднебіння у віковому діапазоні від народження до вісімнадцяти років в Україні. Це дало змогу визначити варіанти психічного дизонтогенезу та простежити взаємозв’язок між мовленнєвим дефектом і особливостями психічного розвитку.

Результати комплексного дослідження психомовленнєвого розвитку дітей різних вікових категорій із вродженою розщілиною губи та піднебіння засвідчили, що на сучасному етапі є недостатнім і неефективним розглядати таких дітей як однорідну групу з певною нозологією, до якої можуть бути застосовані стандартні педагогічні підходи та односпрямовані логопедичні методики. Адже вони становлять поліморфну категорію як у клінічному, так і в логопсихологічному аспектах та характеризуються багатоваріантними поєднаннями порушень різних функціональних систем.

Доведено, що діти з порушеннями центральної організації функціональних систем демонструють значно складніші механізми, які лежать в основі мовленнєвої діяльності, ніж вважалося раніше. У них не лише формується підсистема функціональної системи мовлення і мови (семіотичний, програмний, інтерпретаційний та регуляторний компоненти), але й виникають глибокі розлади розвитку основних елементів психічного функціонування. До цього належать: довільна регуляція моторної активності, когнітивні процеси та функції, емоційно-поведінкові реакції. Як наслідок, спостерігається зниження когнітивних можливостей, обмеження емоційно-особистісного розвитку та ускладнення процесів соціальної адаптації.

Первинний дефект цих дітей — недорозвинення або ушкодження підсистем функціональної системи мовлення і мови — за відсутності спеціальних корекційних заходів спричиняє низку вторинних і навіть третинних відхилень: недорозвинення усіх структурних компонентів мовлення; обмеженість сенсорних, часових та просторових уявлень; недорозвинення мнемічних процесів; недостатню орієнтацію та концентрацію довільної уваги, а також зниження рівня сформованості розумових операцій.