Особливості використання дитячого дизайну у роботі з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення

Анотація

Анотація. У статті розглядається результати дослідження особливостей дитячого дизайну як різновиду естетотерапії у корекційно-педагогічній роботі вчителя - логопеда з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення. Досліджується взаємозалежність мовленнєвої та дизайнерської логопедичної роботи науковцями починаючи з ХІХ сторіччя. Зокрема науковці: порівнювали періоди становлення мовлення і дитячого малюнка, зіставляли етапи мовлення та дизайнерської образотворчої та декоративно-прикладної творчої діяльності, аналізували дитячий малюнок як особливості «символічного письма». Метою нашої статі є дослідити можливість застосовування дизайнерського малюнка для активізації мовлення дітей під час вивчення словесної, ігрової та зображувальної творчої діяльності у ході особливостей формування зв’язного мовлення дітей з тяжкими порушеннями мовлення, опрацювати взаємовідношення слова та зображення як способу художньо-творчого процесу розвитку дітей з тяжкими порушеннями мовлення.

Наше дослідження показало, що естетотерапевтичний вплив імовірний за сприяння багатьох засобів, серед яких можна виділити способи соціального та природного, тобто  художньо-творчого напрямку. Ознаки різновидів дитячого дизайну в естетотерапії здебільшого у своїй назві віддзеркалюють визначальний засіб психолого-педагогічної основи творчої особистості, а спосіб коментованого малювання в різноманітних техніках естетотерапії дає можливість логопеду отримання позитивно-креативних результатів у роботі з дітьми, які мають тяжкі порушення мовлення. Художньо-творча здатність дітей збагачується традиційними прийомами навчання нетрадиційними техніками образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва в естетотерапії.