Характеристика інноваційних методів соціально-психологічної та фізичної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами

Анотація

Статтю присвячено аналізу інноваційних методів соціально-психологічної та фізичної реабілітації дітей із особливими освітніми потребами. Особливу увагу надано реабілітаційній роботі з дітьми зі складними порушеннями розвитку, які поєднують інтелектуальну недостатність та несформованість опорно-рухових функцій. З’ясовано основні завдання реабілітації, висвітлено питання соціально-психологічної реабілітації, пов’язані з необхідністю інтеграції дітей у систему суспільних стосунків, та  фізичної реабілітації, які стосуються впливу на моторно-рухові функції.

У межах аналізу соціально-психологічної реабілітації описано модель локального освітнього середовища розвитку В.Г. Печерського, яка передбачає  інформаційно-пізнавальну, особистісно-рефлексивну та міжособистісну підтримку; систему PECS, основою якої є навчання функціональному спілкуванню; метод моделювання комунікативної поведінки Р. Каваньоли, який полягає у цілеспрямованому подоланні поступових кроків, які наближають до мети;  модель ABC А. Елліса,  яка лежить в основі раціонально-емоційно-поведінкової терапії,; шведська стратегія співпраці, яка відображає принцип кооперації школи, соціальних організацій та родини; метод підтримувальної комунікації, який полягає в активації окремих форм взаємодії; типологічний підхід О. Інденбаум, метою якого є диференційоване формування соціально-комунікативних навичок;  технологію M.Ch. Knill, яка використовує досягнення психології для роботи з клієнтами, котрі не контактують із найближчим оточенням.

Серед методів фізичної реабілітації виокремлено розвивальний рух В. Шерборн, який базується на тактильних відчуттях; метод NDT-Bobat, зорієнтований на стимулювання розподілу м’язового тонусу; кондуктивну педагогіку А. Петьо, спрямовану на підготовку до самостійного життя, метод Г. Домана,  який сприяє рівномірному розвитку рухів тіла та спритності; метод рефлекс-локомоцій В. Войта, який базується  на відпрацьовуванні рефлекторних комплексів руху; методику Снузелен, яка забезпечує сенсорно-моторну реабілітацію; метод динамічної пропріоцептивної корекції з К. Семенової, відомий як метод скафандру; систему В. Козявкіна, основою якого є інтенсивна нейрофізіологічна реабілітація. Під час дослідження окреслено конкретні прийоми соціально-психологічного та фізичного впливу, які застосовуються у межах кожного методу та обґрунтовано необхідність урахування  комплексних порушень у реабілітаційній роботі.