Історичне становлення інтеграції в освіті осіб із особливими освітніми потребами в зарубіжній та вітчизняній практиці

Анотація

У науковому дослідженні здійснено теоретико-історичний аналіз інтеграції в освіті дітей з особливими освітніми потребами. Метою дослідження є вивчення зарубіжного та вітчизняного досвіду щодо інтеграції в освіті дітей з особливими освітніми потребами. Визначено, що інтеграція в галузі освіти була започаткована в європейських країнах в XVIII ст.; з кінця XIX ст. і на початку ХХ ст. в цих державах на законодавчому рівні відкриваються допоміжні класи та школи для осіб із особливими освітніми потребами; у цей період у пострадянському просторі визначаються базові принципи інтеграційно-педагогічного напряму; у середині XX ст. в країнах Європи створюються організації, які стають на захист прав людини, приділяється значна увага освітнім проблемам осіб з обмеженими можливостями; визначено, що допомога сиротам та людям з психофізичними порушеннями в нашій країні почала здійснюватись ще у Х ст.; у XV– XVІІІ ст. розпочинають діяльність установи для утримання та навчання осіб із особливими освітніми потребами; у XІХ ст. відкриваються перші спеціальні заклади, і їх кількість кожного року збільшується; з кінця ХХ ст. й по сьогодні відбувається усвідомлення суспільством освітніх проблем людей з особливими освітніми потребами, починають функціонувати реабілітаційні центри, громадські організації, приділяється увага ранній діагностиці та корекції; на державному рівні в освіті здійснюється інтегроване та інклюзивне впровадження.