Диференційний аналіз сформованості прикметникової лексики у молодших школярів із порушеннями мовлення та нормотиповим розвитком

Анотація

У статті проаналізовано змістові засади сформованості прикметникової лексики у молодших школярів із порушеннями мовлення та нормотиповим розвитком. Під час дослідження з’ясовано наявність диференційних особливостей у дітей із порушеннями мовлення та нормотиповим розвитком. Зокрема, визначено, що у спілкуванні обсяг прикметникової лексики в молодших школярів із порушеннями мовлення є меншим (4,4%), ніж у дітей із нормотиповим розвитком (5,4%). У письмовому мовленні обсяг прикметникової лексики також є різним і становить 5,2% у дітей із порушеннями мовлення і 8,8% у дітей із нормотиповим розвитком.

Встановлено, що для дітей із порушеннями мовлення характерними є середні рівні розуміння прикметника як граматичної категорії: вміння добирати прикметники до поданих іменників, помірна здатність утворювати прикметникові форми, що мають більше певної якості, труднощі під час перетворення іменників у прикметникові форми; середні рівні розуміння змісту і контекстуального значення прикметникових лексем: повне розуміння значення прикметників, які використовуються у прямому контексті, вміння підбирати лексеми, протилежні за значенням, труднощі у розпізнаванні слів, близьких за змістом, низька здатність розуміти прикметникові лексеми, які мають переносне значення; середні і низькі рівні лексичної компетентності: часткова здатність виконувати завдання без взірця та за словесною інструкцією, нездатність самостійно складати речення з використанням заданих прикметників, недостатність функцій самоконтролю під час виконання завдань із залученням прикметникових форм.