Особливості формування та розвитку лексичних умінь у молодших школярів з II-III рівнем загального недорозвинення мовлення на логопедичних заняттях

Анотація

У статті обґрунтовується актуальність проблеми корекції лексико-граматичних порушень у молодших школярів із ЗНМ ІІ-ІІІ рівня, оскільки цей дефіцит є чинником виникнення вторинних навчальних труднощів. Метою дослідження є розробка та експериментальна перевірка ефективності диференційованої методики формування лексичних умінь та подолання супутніх мовленнєвих порушень на логопедичних заняттях.

Корекційна робота була організована в межах формувального експерименту і тривала 2,5 місяці. Було застосовано комплексний підхід, що поєднував роботу над фонетичною, лексичною та синтаксичною сторонами мовлення. Для підвищення ефективності використовувалися прийоми ігровізації (створення проблемних ситуацій, рольові ігри), а також графічно- символічні опори для візуалізації структури слова і речення. Залежно від віку учнів (2-й і 3-й класи), корекційна допомога диференціювалася: фонетична корекція базувалася на поетапному переході від полісенсорної (тактильно-вібраційної, кінестетичної)  до  символьно-образної  опори; синтаксична корекція у 2-му класі спиралася на конкретно-образні малюнки, тоді як у 3-му класі швидко перейшла до геометричного моделювання речення (квадрат, трикутник, кружечок) та роботи з ланцюжками опорних слів; корекція зв'язного мовлення здійснювалася через поступове згортання опори при переказі тексту: від сюжетних малюнків до опорних слів.

У результаті впровадження розробленої методики спостерігається виражена позитивна динаміка за всіма досліджуваними показниками. Зокрема, зафіксовано покращення граматичного оформлення мовлення: кількість учнів із помилками зменшилася на 22%. Аналогічне зниження (22%) відзначено у сфері синтаксичної організації мовлення – при побудові речень. Під час читання кількість помилок зменшилася на 14%, а рівень самостійності учнів зріс: частка дітей, які потребували постійної допомоги, знизилася з 75% до 52% (на 23%). Ці результати свідчать про зростання рівня самоконтролю, мовленнєвої активності та навчальної мотивації. Водночас збереження труднощів у частини школярів (понад половина все ще потребує допомоги) вказує на доцільність подальшого вдосконалення й поглиблення корекційно-розвивальної роботи.

Перспективи подальших досліджень пов'язані з розробкою довготривалих програм для повного усунення залишкових порушень та вивченням прямого впливу сформованих лексичних умінь на загальну академічну успішність молодших школярів.