Вплив соціальних факторів на формування когнітивних функцій у дітей з розладами аутистичного спектра

Анотація

У статті подано результати теоретичного дослідження, у межах якого узагальнено сучасні підходи до розуміння того, як різні соціальні умови впливають на когнітивний розвиток дітей з розладами аутистичного спектра. Актуальність теми зумовлена тим, що традиційні біологічні та нейрокогнітивні моделі не повністю пояснюють формування таких важливих психічних функцій, як увага, регуляція поведінки, мовлення, соціальне пізнання та виконавчі функції. Проведений аналіз показав, що соціальні взаємодії не просто супроводжують розвиток дитини, а активно змінюють хід дозрівання когнітивних систем і визначають їхню якість та стабільність. Запропонована функціонально-орієнтована модель соціального
впливу (ФОС-модель) класифікує соціальні чинники за механізмом їх дії на розвиток дитини, а не за просторовою близькістю чи належністю до
певного середовища. Модель охоплює три взаємопов’язані блоки. Інтеракційно-регуляторний блок описує, як рання взаємодія з дорослим
формує спільну увагу, базові механізми регуляції та початкові когнітивні схеми.
Інструктивно-організаційний блок розкриває значення педагогічних стратегій, структурованого навчання та зовнішніх когнітивних опор у розвитку планування, гнучкості мислення та семантичних умінь. Ресурсно-компенсаторний блок демонструє, як соціокультурні фактори — доступність підтримки, психологічна безпека, рівень інклюзивності — визначають можливості мозку компенсувати труднощі й забезпечувати стабільний когнітивний розвиток.
Отримані результати дають змогу розглядати когнітивний розвиток дітей з РАС як динамічний процес, у якому соціальні чинники виконують  системоутворювальну , другорядну функцію.
Саме взаємоузгодженість трьох функціональних блоків визначає можливості дитини до адаптації, саморегуляції та навчального прогресу. Теоретичні
положення, наведені в статті, можуть бути використані для створення індивідуалізованих програм супроводу, спрямованих на покращення соціальних умов розвитку. Перспективи подальших досліджень пов’язані з перевіркою ефективності запропонованої моделі, уточненням критеріїв
оцінювання соціальної взаємодії та розробленням доказових методик підтримки дітей з РАС у різних культурних і освітніх контекстах.