Логопедичні терміни, які використовуються в Україні та їх узгодження з міжнародними стандартами

Анотація

У статті проаналізовано сучасний стан термінологічної системи логопедії в Україні у контексті її гармонізації з міжнародними класифікаційними підходами (ASHA, CATALISE). Здійснено теоретичний аналіз наукових і нормативних джерел, що відображають особливості використання понять «порушення мовленнєвого розвитку»,

«системні порушення мовлення», «загальний недорозвиток мовлення» тощо. Визначено основні розбіжності між вітчизняною клініко- педагогічною та психолого-педагогічною традиціями та міжнародною практикою, де переважають поняття Language Disorder (LD), Developmental Language Disorder (DLD), Language Disorder Associated with Another Condition та інші.

Показано, що національна система термінів зберігає ознаки багаторівневої класифікації, орієнтованої на етіопатогенетичний принцип, тоді як міжнародні стандарти ґрунтуються на функціонально- комунікативному та нейропсихологічному підходах. Обґрунтовано необхідність адаптації української термінології до вимог міжнародних діагностичних систем для забезпечення порівнюваності досліджень, підвищення ефективності міждисциплінарної взаємодії та інтеграції у світовий науково-практичний простір.

Запропоновано орієнтовні шляхи узгодження термінології — через створення уніфікованого глосарію, оновлення навчально- методичних стандартів і впровадження європейських класифікаційних орієнтирів у логопедичну освіту та практику