ДО ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ РОЗПОВІДІ ЯК МЕТОДУ РОЗВИТКУ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ

Анотація

Оволодіння зв'язним мовленням можливо тільки при наявності певного рівня сформованості словникового запасу та граматичної структури мовлення. Тому на вирішення завдань формування зв'язного мовлення дитини має бути спрямована робота з розвитку лексичних і граматичних мовних навичок. Оволодіння монологічним мовленням, побудовою розгорнутих зв'язних висловлювань стає можливим з виникненням регулюючої, плануючої функції мовлення. Експериментальне дослідження проводилося в логопедичній старшій групі. Основними критеріями оцінки є: ступінь самостійності при складанні розповіді; адекватність поставленого завдання; повнота, зв'язність і послідовність викладу; відповідність граматичним нормам. Дослідження показало, що діти із зазначеним порушенням при формуванні зв'язного мовлення потребують допоміжних засобів. При підборі таких засобів ми орієнтувалися на фактори, що полегшують і спрямовують процес становлення зв'язного мовлення. Одним з таких факторів є наочність, при якій відбувається мовлення. В якості другого допоміжного засобу ми виділили моделювання плану висловлювання. Після аналізу всіх використовуваних під час навчання дошкільнят видів самостійного 

розповідання ми відібрали ті з них, в яких найбільшою мірою присутні обидва зазначених фактори, і розташували види розповідання в порядку поступового зменшення наочності, зокрема: переказ розповіді, складеної за дією, яка демонструється; складання оповідання за дією, яка демонструється; переказ розповіді із використанням проектора; переказ розповіді із використанням сюжетних картинок; складання оповідання за серією сюжетних картинок; переказ розповіді із використанням однієї сюжетної картинки; складання оповідання за однією сюжетною картинкою.